Сонце і море

Кожного вечора в Гріньяно красиво, але кожного вечора - по-різному...

Мірамаре і море

Оскільки обидві їдальні ICTP закриті в неділю, снідати довелось яблуками і апельсинами, після чого ми вирушили знову в парк Мірамаре. Сьогодні в лебединому озері з’явились птахи, правда, не лебеді, а мої родичі - качечки, і зовсім не птахи - черепашки.
	Вони так красиво купались разом: качечки влаштовували синхронне плавання, до якого намагалась прилаштуватись черепашка, хлюпались, навіть намагались читати каченячий реп. Отже, мій другий відеорепортаж - про каченяче плавання з черепахами.
А ось і замок Мірамаре із середини. Побудований він був в середині XIX століття ерцгерцогом Фердинантом Максиміліаном Габсбурзьким для себе і своєї прекрасної (принаймні судячи з портретів на стінах) дружини Шарлотти Бельгійської. Проект замку належить австрійському архітектору Карлу Юнкеру, на честь якого названа невеличка вуличка, якою можна спуститись з верхньої частини ICTP в нижню до моря в Гріньяно. Фердинант був моряком, тому його спальня і ще одна кімната зроблені в стилі кают на кораблі. А ще, як це було модно в ті часи, дві кімнати оформлені в східному стилі - одна в японському, друга - в
китайському. Не дуже розумію, навіщо всього двом людям такий великий будинок, та ще й з таким розкішним інтер’єром, але, напевно, жити в ньому було добре в свій час, особливо цікаво було дивитись на заходи сонця над морем з балкону. Ну а нам з Курчам і в хостелі
непогано живеться. Все одно море поряд, і теплим недільним днем завжди можна вмостити свій синтипон вигріватись на тепле каміння, поки там знизу хлюпощуть і розбиваються хвилі .

Мірамаре, екологія і краби

Гарненько виспавшись сьогодні, від вечір ми вирушили в парк Мірамаре - чудо природи прямо у нас під носом. Тут дика природа гармонійно зливається з шедеврами садово-паркового мистецтва. Є тут і маленьке лебедине озеро, правда ніяких лебедів я тут не побачив...
і клумби з пахучими квіточками, і звичайно ж море.
Прямо над морем на невеликій скелі височить замок Мірамаре, на честь якого і названо парк, - величезний і білосніжний.
Завтра зранку ми підемо в замок, а сьогодні обійшли його по балкону навкруги і спробували уявити, як принцеси, що жили тут, зранку виходили на нього і милувались синіми морськими хвилями...
і кораблями з білосніжними вітрилами... Сьогодні кораблики теж плавають, правда, це приватні яхти і великі риболовецькі кораблі.
Біля замку в клумбі сидить дівчинка з маленьким хлопчиком, але про них і замок вже завтра. А сьогодні, прямо як ця чайка, летимо швиденько до виходу з парку, поки його не закрили....
Курча пішло додому, а я пішов прогулятись ще до моря, зайшовши по дорозі в хостел Адріатико. Ось, до речі, ще одна річ, яка мені тут подобається - роздільний збір сміття, всюди: окремі смітнички для паперу, бляшанок, скла, харчових відходів. А в різних установах на додачу ще й окремо пластикові кришечки і батарейки збирають.
А на морі я наштовхнувся на маленького краба, який виліз повечеряти медузою. Цю нещасну винесло хвилями, і так вона тут і лишилась в углибленні в камінці. Отже, мій перший відеорепортаж про життя тваринок...
Крабик все жував і жував, а за морем сідало сонечко...
розмальовуючи хмарки і доріжку на воді різноманітними барвами...

Блакитний вечір в Гріньяно

Трієст - не зовсім італійське місто, і з не зовсім італійською погодою. Часто тут бувають дощі, хмари, і вітер. Причому, доволі сильний. Місцеві мешканці звуть його "бора" - зносить з місця, ламає дерева, звалює все, що погано стоїть без кріплення. Такий, правда, не дуже сильний, був позавчора, коли ми повернулись з Венеції. Сьогодні майже тихо, але повітря доволі свіже і небо затягнуте хмарами. В такі вечори біля моря після заходу сонця особливо гарно: все блакитне - і небо, і море.
А ще на березі біля ICTP хостелу "Adriatico" є один красивий ліхтар. Звичайно, він там не один. Але саме цей потрапляє на листівки з ICTP. Подихавши вечірнім свіжим повітрям, ми згадали, що купили в Венеції маски і вирішили з Курчам приміряти...