Ось він і Саннефьйорд Торп, міжнародний аеропорт Осло, захований далеко в лісах за 120 кілометрів від Осло. Довга черга на паспортному контролі, але тільки через те, що митник намагається у кожного вивідати, коли той вилетить назад. Усе це з посмішкою і на цьому, власне, норвежська негостинність закінчується. Далі всі посміхаються тобі, намагаються допомогти і, що найважливіше, вільно говорять англійською, і знову посміхаються. Навіть кондуктор в потязі до Осло, продаючи тобі квитки по приблизно 45 євро, від чого твої і без того великі синтепонові очі округлюються ще більше. Але тиха хода потяга і казкові соковито-зелені скандинавські ліси і поля за вікном заспокоюють і повільно засинаєш. Якийсь шматок дороги потяг замінюється на автобус, але той все одно прибуває на залізничний вокзал.
І ось нарешті і Осло: сучасні хмарочоси з офісами поряд з невеликими столітніми будиночками, трамваї, трамваї, трамваї, і світлофори для пішоходів чомусь з двома однаковими червоними чоловічками. Тихе, спокійне, трошки сіре в порівнянні з центральною Європою, але все одно приємне місто повне корабликів. Після довгих мандрів по вокзалу маємо Oslo pass, що дозволяє цілу добу ходити безкоштовно майже в усі музеї і їздити в міському транспорті, включаючи кораблики.
А ось нарешті і готель, м'які подушечки, сьомий поверх і майже незмінний протягом доби за кольоровою гамою вид з вікна, і дивні норвежські мультики - радість для каченяти. Але нема чого відсиджувати свій синтепон, пора познайомитись зі столицею країни вікінгів. Перша зупинка - старовинний замок норвезьких королів: високо над морем, великі зали, повні старовинних речей, власна церква, як у всіх королів, і потрети на стінах всіх тих, що колись правили королівством. Старі позеленілі гармати зі слідами від пошкоджень снарядами досі дивляться в сторону моря.
Навряд чи головна, але принаймні така, яку точно бачать всі туристи, площа перед мерією з натуралістичними скульптурами і різнокольоровими клумбами. Вона ж - причал для корабликів громадського транспорту. Сідаємо на один з них і вперед на півострів, на якому знаходиться основна частина музеїв.
Тут можна посидіти і на справжньому березі моря, звичайно ж Норвезького, засипаному мушлями і викинутими з води водоростями. Спочатку музей мореплавства. Скільки ж їх тут, цих корабликів! Моделі, сувенірні в пляшках, і справжні. Звичайно, справжні цілі тільки човни, а від кораблів - різні частини від рулів до цілих кают. Човни - окрема історія. В Норвегії це частина культури і за формою човна можна визначити з якої він частини країни. Як же хочеться інколи маленькому каченяті відчути себе капітаном величезного корабля!
Поряд музей корабля Фрам, того самого, на якому Амундсен і Нансен плавали досліджувати обидва полюси. Власне навколо корабля сам музей і побудовано. Трохи далі по острову музей вікінгів, останній, куди можна було встигнути. Тому роздивлятись гігантські човни і розкішно оздоблені санки вікінгів довелось дуже швидко.
І хоч ніч в цьому місті і в цю пору року не приходить ніколи, в якийсь час все закривається. Тому по ботанічному саду серед троянд і дивних кущів довелось бігати дуже швидко, ховаючись від дощу. Але сфотографуватись із великою совою мудрості все-таки вдалось. І після вечері в піцерії як же приємно дістатись готелю і заснути, навіть якщо за вікном лише сутінки.
Ранок в Осло був сонячним і місто виглядало більш радісним, але все таким самим маленьким, хоча йому через 36 років буде вже тисяча літ: куди не піди - все одно прийдеш на набережну або до будинку мерії - Rådhus. Будинок опери зі скла і білого мармуру сліпив очі своєю білосніжністю, піднімаючись над водою ніби космічний корабель майбутнього. Великі багатоповерхові теплоходи кликали до нових пригод і, сидячи на березі, замріявся я про новий чемодан для мандрів.
Взявши велику машину, вирушаємо з аеропорту в першу точку призначення - Скогар, що знаходиться на півдні Ісландії. За вікном залишається дивовижний захід Сонця в Рейк'явіку десь за Атлантикою. На годиннику майже 12-та ночі, а схід Сонця лише через три години.
