Ну от нарешті і Рейк'явік. Звичайно, після всіх льодовиків, річок, айсбергів і водоспадів, здивувати в місті немає чим. У цій найпівнічнішій європейській столиці, заснованій норвежцем Інгольмом Арнарсоном в 9-ому столітті, сьогодні проживає близько 120 тисяч, а з містами-сателітами - близько 200 тисяч, що складає 65% населення всієї країни. Але навіть незважаючи на таку малочисельність, це столиця, зі своїми урядовими установами і своїми центральними вулицями на кшталт Лаугавегур (знизу зліва) - вузенькими і затишними. 
Власне Лаугавегур - це вуличка з магазинами, ресторанчиками, барами, кав’ярнями і інформаційним центром для туристів. А звернувши з неї, можна потрапити в от такий милий двір з розмальованими графіті стінами - із закликами берегти природу і дорогою в небо.
А зовсім поряд з центральною площею і концертним залом можна знайти маленький милий дитячий майданчик і покататись на качелях, на гірці, полазити в іграшковому доміку... Ну звичайно, якщо ти в усе те влізеш, але з мої зростом можна. І так само, як і в Осло, куди б ти не йшов, все одно потрапиш до моря. І так само, як і в інших скандинавських країнах, у моря тут особливий статус, море - це частина життя, море - це те, завдяки чому в Ісландії життя взагалі стало можливим. Вікінги приплили сюди по морю, і море стало основою економіки Ісландії разом з вівчарством. В пам'ять про всіх моряків навіть поставили пам'ятник - "ті, що дивляться в море".
У цьому маленькому місті є багато музеїв, і добра частина з них - художні галереї і мистецькі центри. В усі вхід з Reykjavik Welcome Card безкоштовний, але не варто зловживати цим і заходити в усі підряд. Особливо, якщо твоя синтипонова голова не готова до сприйняття сучасного мистецтва, подібного до отакого (зліва). Інакше доведеться шукати кав’ярню, де роблять величенні булочки з корицею і шоколадом і дають теплий чай, щоб промити мізки і зігрітись після холодного вітру на вулиці.
І звичайно, тут є і музей мореплавства, з корабликами, човниками, каютами рибальських корабликів і кімнатами рибалок, і звичайно ж - сушеною соленою рибою, яка додає музею не тільки натурального вигляду, але і аромату. Може б і з мене вийшов гарний рибалка...
Рейк’явік - місто не таке і маленьке, і у ньому все-таки є міський транспорт, але гордість з того, що ти з великого міста, не дозволяє користуватись цим транспортом, бо здається, що тут все можна "пішки за день обійти". Насправді ж геройство десь в обід вже пропадає, і доводиться сісти в автобус, який довезе тебе до зупинки Хлеммур. Від неї починається вулиця Лаугавегур, на якій ми і знайшли цей милий бар, де подають отакенні тарілки-хлібці смачного мексиканського супчику. На перше - суп, на друге - тарілка, яку ще і маслом намазати можна.
Підкріпившись, можна і далі в дорогу. До місця під назвою Арбаярсафн (Árbæjarsafn) - ісландського варіанту нашого київського Пирогова. Створене воно було на місці однієї старої ферми, потім додались і інші старі будиночки з усього Рейк’явіку. Тут і звичайні будинки, і виставки національного одягу, станки для ткацтва і друкування листівок, і навіть автомобільна майстерня і пожежні машини. А на вулиці за загородками пасуться кізочки, баранці і корови, а по музею ходять дівчата і хлопці в національному одязі. Вони ж і демонструють, як корів доїти.
Оскільки всі музеї працюють не довше 6-ої вечора, на вечір залишаємо найцікавіше, те, що радять всім туристам в Ісландії перед самим від’їздом, щоб відпочити, і ще більше захотіти повернутись - Голубу Лагуну. Не дарма це місце знаходиться на 2/3 дороги між Рейк’явіком і міжнародним аеропортом Кефлавік (Keflavik). Звичайно, нормальну карту ми забули і точну дорогу не подивились, тому поїхали трошки об’їздними шляхами майже на-помацки до місця зі схожою адресою, де Голубої Лагуни не виявилось, але виявилось красиве озеро Клейфарватн (Kleifarvatn) і гарячі джерела (зліва знизу), до яких підійти через сильний вітер було складно. А після них ми таки взяли курс на місце, позначене на карті Bláa Lónið, що і виявилось Голубою Лагуною.
Голуба Лагуна - дуже популярне серед туристів, але все одно приємне місце. Одне з небагатьох, де можна поплавати в теплій воді з геотермальних джерел, намазавши обличчя спеціальною білою грязюкої місцевого походження. Тут є і спа, і сауна, і масаж, але, напевно, найкраща розвага - стояння під потоком гарячої води, що ллється зверху тобі на плечі. На жаль, синтипонових не пускають в басейн, і тому довелось весь час просидіти в шафці у роздягальні. Але щось красиве все-таки вдалось сфотографувати. Кажуть, що це дивовижне відчуття - заходити в купальнику при температурі повітря +3 градуси за Цельсієм і сильному вітрі в гарячу ванну...
Ну ось, власне, і все. Надвечір повертаємось в Рейк’явік, щоб на прощання подивитись на два символи міста - білосніжну 74.5-метрову лютеранську церкву Холгрімура (Hallgrímskirkja) і блискучий металевий човен вікінгів, що стоїть на березі моря і тому щовечора приваблює туристів заради його гарної фотографії на фоні заходу сонця над морем.
До побачення, Рейк’явік. До побачення, Ісландія - казкова країна з дивовижними різнокольоровими горами, білосніжними льодовиками, блакитними айсбергами, баранчиками-альпіністами, незліченними гірськими річками з прозорою і смачною водою, і милими і гостинними ісландцями.
