Африка в Тель Авіві і морські ворота Палестини

Рано в ранці через вікно можна спостерігати купу бігаючих людей вздовж променаду: хто сам по собі, хто цілими групами. Певно, це друга частина тель-авівців, які не ходять по нічних клубах, а сплять вдома. Хоча, щось мені підказує, що по нічних клубах ходять здебільшого не тель-авівці, а туристи, як, наприклад, наші сусіди по хостелу, які о третій ночі розбудили мене своїми криками з коридору, тільки збираючись виїжджати.
Поснідавши залишками сухариків з горішками і йогуртом, рушаємо повз сяючі від вранішнього сонця дорогі готелі провідати древній Яфо. А ось і готель "Дан", той самий, про який в моєму підручнику з івриту йшлось, що це гарний готель біля моря. От коли буде у мене більше грошей, точно там поселюсь. А Яфо все такий самий майже незмінний, на відміну від свого молодого пригороду - Тель Авіву: ті ж древні і не дуже древні камені, що потопають в квітах...
На жаль, цього року місточок бажань із знаками зодіаку закрито через його критичний стан. Але ми знайшли фонтанчик з ними. А ще знайшли вихід на набережну біля морської мечеті. Схоже, що ця набережна є продовженням Тель-Авівського променаду.
	Особливо цікаво виглядає ця Джама ель-Бахар на фоні Місяця, який ще не сів, і дзвіниці церкви святого Петра. А зверху на гірці так само квітнуть чудові квіточки і ростуть древні алое з кактусами, які для маленького мене - як величезні дерева. Перший раз помітив, що в
цій країні є коти. Напевно, ці - нащадки тих, що якимось чином вийшли з Єгипту разом з Моїсеєм, бо їх досі тягне до єгипетських розвалин часів Рамзеса. Або ця яма - одне з тих небагатьох місць, де є тінь.
А ще ми знайшли невеличку вуличку, завішану картинами простонеба, прямо на стінах, заблукали, виблукали...
...попрощались з Яфо і його різнокольоровими квітами...
...і поїхали на захід в район Тель Авіва під назвою Рамат Ган, де знаходиться справжній шматочок Африки прямо посеред великого міста. Воно так і називається Зоологічний центр Тель Авіва - Сафарі. На справді, цей центр складається з двох частин:
звичайного зоопарку, де можна ходити і дивитись звірят в закритих вольєрах і на огороджених територіях, і місця для справжнього сафарі - де звірятка пасуться на відкритій території, по якій треба проїжджати своєю машиною, і в деяких місцях бажано навіть із закритими вікнами. Принаймні на окремій території з левами. Але більшість інших тварин дуже мирні і дружні, як до гостей, так і одне до одного. Як, наприклад, оця зебра із зебренятком, і арабські антилопи. Якщо не зважати на їхню невелику сварку за те, хто тут крутіший і в кого більші роги.
Величезних бегемотів, здається, взагалі нічого не хвилює, окрім можливості поглибше занурити своє тіло в прохолодне озеро, лише іноді озираючись довкола. Поряд біля озера сидять рожеві фламінго і білі пелікани.
На відміну від території сафарі, де пейзаж нагадує справжній африканський, в зоопарку дерев і тіні побільше. Але маленьких пінгвінів це не дуже рятує. Тут для них на їхній галявинці поставлено три величезні вентилятори. Чесно кажучи, в празькому зоопарку, де вони мають свій акваріум з холодною водою, їм комфортніше.
Кожен рятується від спеки по-своєму: індійські слоники засипають себе соломою, наприклад. А от цього орангутанга, схоже, спека зовсім не хвилює. Він задумався про щось своє, високе...
А ось і одні з найбільших тварин в цьому зоопарку: плямисті красені жирафи і африканські слоники. Останні, на відміну від своїх індійських колег, рятуються від спеки, обляпуючи себе грязюкою - такий собі крем від опіків.
Є тут і так званий "дитячий зоопарк" - це такий зоопарк, де можна гладити тваринок. Тому і тваринки тут восновному домашні: маленькі коні, кози і вівці.
	Ну що ж, пора вирушати далі. Прощаємось із звірятами, з модним і сучасним Тель Авівом з його скляними хмарочосами, і їдемо на північ до Кесарії, яка хоч далеко і не найстаріше місто в цій країні, але майже на дві тисячі років старіша за Тель Авів.
Цього разу ми приїхали в Кесарію вчасно і встигли прогулятись по території старого міста, що сьогодні є величезним національним парком під назвою "Кесарійська гавань". Як я вже колись писав, побудував це місто в 22 році до нашої ери цар Ірод Великий. А оскільки місце виявилось важливим стратегічним пунктом не тільки для Римської Імперії (до речі, саме Кесарія відібрала титул "морських воріт в Палестину" у Акко, в який ми поїдемо завтра), то і бачила вона не тільки римлян. І як це завжди буває, останні будівництва зберігаються якнайдовше. Тому і зустрічають нас при вході в місто не римські ворота з витонченими колонами, а мури і ворота хрестоносців. Оця споруда з гострокутими арками називається Кордегарія - це такі собі ворота в місто, що захищали від неприятелів: навіть якщо ворогам вдавалось пройти перший вхід, наступний знаходився під прямим кутом до нього, що ускладнювало швидке просування вперед.
Є тут і залишки кам’яного коридорчику під назвою "Аркада", що збереглись з 12-13 століть. А ось і їстівні кактуси - опунції, яких багато на всьому середземноморському узбережжі.
Чомусь всі храми і церкви, що будувались в Кесарії, будувались на одному і тому ж місці. Напевно, через маленькі розміри міста. Саме тому те, що на сьогодні збереглось від тих культових будівель, так і називається "Площадка храмів": на ній стояли і храм Юпітера, і візантійська церква, і арабська мечеть, і собор святого Петра, який набудували хрестоносці, але оскільки набудували не дуже добре, він завалився. А от звідки саме всі ці шматки колон - не знаю, зрозуміло тільки, що вони відносяться до найпершого періоду історії Кесарії - римського.
Є в цьому місті і коти. Мені здається, що коти в Ізраїлі живуть тільки в приморських містах - поближче до риби, якої в Середземному морі вдосталь. І "пасуться", напевно, або на рибних базарах, або навколо рибалок.
А це два шедеври Ізраїльського мистецтва. Не знаю, кого саме зображує ця статуя, підпису не було, єдине, що зрозуміло - це якийсь захисник Кесарії, причому точно єврей. Сама ця ознака різко відрізняє його від традиційних римських чи грецьких скульптур. А от картини - це сучасне мистецтво: вони зроблені з різнокольорової вовни, або чогось штучного, схожого на вовну. І висять вони в спеціальному магазинчику-галереї.
В одній із сучасних будівель на території, поряд з ресторанами і магазинами, є міні-музей, де можна подивитись коротенький фільм про історію Кесарії, який йде кожні 15 хвилин на декількох мовах, і ще "поспілкуватись" з декількома історичними постатями, такими як цариця Єлєна, апостол Павло, раббі Аківа, Ірод Великий, в спеціальному голографічному шоу. Ось така вона, Кесарія: з величезною гаванню, з мечетями і церквами, або тим, що від них лишилось, свіжим цілющим морським повітрям і блакитним небом.
Після смачного обіду в ресторанчику біля моря вирушаємо далі на північ в сторону Хайфи. Хотіли ще сьогодні потрапити в Мегіддо, яке знаходиться трошки в сторону від дороги на Хайфу, на схід, але воно вже було закрите. Тому, оглянувши найвідоміший в світі пагорб тільки збоку і помилувавшись буянням зелені в Ізріельській долині, повертаємось на дорогу до Хайфи - величезного міста-порта на славнозвісній горі Кармель.
Насолодившись видами нічної Хайфи і Бахайських садів, відправляємось спати в уже знайомий нам готель Loui M, бо треба набратись сил на нові пригоди, які чекають нас завтра.

Тель Авiв - Кесарiя - Хайфа

Спав сьогоднi на другому поверсі двоповерхового ліжка без заднiх лапок, i з самого ранку на пляж. А там - все ті ж лагiднi хвильки... Але часу мало, пора збиратись і вирушати далі. До побачення, милий маленький готель! Де б ти не був в Ізраїлі, як би не виглядав готель чи ресторан, але ти ніколи не забудеш, в якій саме країні знаходишся. Про це нагадують, наприклад, отакі коробочки з буквою ש (шин) на одвірках - мезузи - шматочки пергаменту з уривками молитви "Шма" в футлярі. Буква ש - перша буква слова Шаддай ("Всемогутній", одне з імен Господа).
Спочатку - бульвар Ротшильда, з якого близько ста рокiв тому почався Тель Авiв, коли в порт старого Яфо - мiста оплiч з Тель Авiвом - приплив в 1906 роцi молодий польський єврей архiтектор Акiва Вайс, зайшов в мiсцевий бар i почав розказувати присутнiм свою iдею побудови "сучасних ворiт в Iзраїль" на кшталт Нью Йорка. Мало хто повiвся на такi утопiчнi iдеї, але, слава Богу, ще є в цьому свiтi мрiйники. Саме вони i створили акцiонерне товариство i пiсля трьох рокiв паперової тяганини (не варто забувати, що тодi Iзраїлю як держави не iснувало) 60 чоловiк посеред пустелi шляхом лотереї дiлили 60 шматочкiв землi. А ще через рiк 60 сiмей вселялись в новi будиночки. Так i з'явився бульвар Ротшильда - широка i простора вулиця, засаджена деревами, якi перш за все треба були для змiцнення пустельного ґрунту. Назва мiста теж має утопiчнi коренi: саме так в перекладi на iврит називався роман письменника-сiониста Герцля "Альтнойланд", що значить "пагорб весни". На жаль, музей ТаНаХа, де я хотiв подивитись старi свитки Тори, Пророкiв та Псалмiв, переїхав в Єрусалим, тому бiльше часу лишилось на розглядання самої вулиці. На початку бульвару стоїть пам'ятник засновникам мiста з їх прізвищами. А цей чоловiк на конi - перший мер мiста - Меєр Дiзенгоф - єврей з Молдавiї, що отримав освiту хiмiка в Одесi, вiдсидiв у в'язницi за участь в народовольних виступах, i з другого разу спромiгся-таки емiгрувати в Ерец Iзраїль. Саме так, на конi, його звикли бачити мешканцi мiста, коли вiн щодня об'їжджав по-хазяйськи мiсто. I саме перед його будинком 14 травня 1946 року була проголошена незалежнiсть новоi держави Iзраїль.
Останнє було б неможливим без участi Хагани - повстанськоi армii Iзраiля, що з проголошенням незалежностi природньо трансформувалась в збройнi сили нової держави. В будинку її керiвника Голомба (дім номер 23) був головний штаб, а зараз - музей Хагани, куди ми i вирушили. Нас зустрiв вiйськовий з сучасного варiанту Хагани - Цахалу i, перевiривши паспорти i сумочки, ласкаво запросив в середину. Дуже нагадала мені Хагана УПА: партизанськi формування, що за своею органiзацiєю i вишколою е поступались будь-якiй професiйнiй армiї. А це пропагандистські плакати з музею.
Бiльша частина з будинків тут побудована в стилi bauhaus, який привезли з собою архiтектори-переселенцi з Нiмеччини на початку минулого столiття: нiчого зайвого, кожен елемент має якесь практичне значення. А ще бiльшiсть з них, принаймнi спочатку, були бiлими, тому Тель Авiв ще носить назву бiлого мiста. Зараз, звичайно, частину старих будинкiв замiнили хмарочоси. А це (зліва направо): будинок Мозеса (дім номер 13), що був збудований промисловцем з Аргентини в 1920 році пізніше за інші будинки на місці кіоску з морозивом, будинок U-банку (дім номер 40), що був збудований вже 60-80-х роках, і той самий будинок Левіна з хмарочосом на фоні - будівлею банку Ha-Benleumi ha-Rishon (дім номер 42-44).
Тут все таке величенне, що я ледь знайшов хоч щось, на фоні чого б я був не такий маленький - пам’ятний знак з назвою бульвару. А це - ще один з будиночків.
Пора прощатись з мiстом мрiй i рушати в дорогу. Але спочатку зазирнеме на хвилинку в старий Яфо, передмiстям якого насправдi є Тель Авiв, i який за однiєю з легенд був заснований пiсля потопу сином Ноя Яфетом. Хто тiльки не був в цьому мiстi за тисячi рокiв його iснування: ханаанеї, єгиптяни, євреї, фiлiстимляни, греки, римляни, араби, хрестоносцi, курди, монголи, мамелюки... Навiть Наполеон був, але змушений був втiкти через епiдемiю бубонної чуми. Ось такий вiн, Яфо - з мечетями і урядовими будівлями (нижче - морська мечеть Джама ель-Бахар, де молились моряки-мусульмани перед виходом в море, і Годинникова башта Migdal ha-Shaon, споруджена в 1906 році на честь "кривавого султана" Абдур-Хаміда ІІ, з будівлею турецької адміністрації)...
церквами і залишками древньоєгипетських споруд ( храм св. Петра і розкопки з реставрацією воріт Рамзеса 16-12 ст. до н.е.)...
кварталом знаків зодіаку...
дивною сучасною архітектурою і просто гарними видами на сучасний Тель Авів. Скульптура нижче -"Врата віри" Даніеля Кафрі: зверху - взяття царем Давідом Єрихону за допомогою шофарів, що після цього отримали назву єрихонських труб, зліва і справа - принесення Авраамом Ісаака в жертву, сон Якова, в якому він боровся з Господом, за що отримав ім’я "Ізраїль" (той, що бореться з Богом) і сон Якова про сходи в небо, по яких ходили янголи. Чесно кажучи, я так і не розібрав, де з них тут що.
	А ще багато-багато квітів, як і всюди в Ізраїлі, окрім, хіба що Іудейської пустелі та Мертвого моря. Коли дивишся на все це буяння рослин, особливо тут в Тель Авіві, що був збудований на місці пустелі, починаєш розуміти справжню ціну людської праці.
До побачення, старий Яфо! Їдемо на північ, через Тель Авів повз нові і нові хмарочоси, що не схожі один на одний. Оцей з клаптиків мені особливо сподобався.
Я так і не зрозумів, де закінчується Тель Авів і починаються Герцлія, Нетанія, Хадера... - всі вони тягнуться неперервно вздовж берега Середземного моря - то населені квартали, то промислові райони, то сади, то просто новобудова з отакими от чудними зеленими ведмедиками на кранах.
Наступна зупинка - Кесарiя (Caesaria) - мiсто, побудоване в 22 роцi до н.е. тим самим царем Iродом з дозволу i на честь цезаря Августа на мiстi старої крiпостi-маяка, що за 400 рокiв до цього поставив тут седонський цар. В цьому римському мiстi (2 тисячоліття тому!) були не тiльки iподром, театр i вода з каналiзацiєю в кожному домi, але i порт, створення якого шляхом заглиблення на 36 метрiв дна бiля берега досi примушує ламати голову сучасних дослiдникiв. Ось - залишки акведука, який забезпечував водою мiсто... I залишки мiста хрестоносцiв.
А це - просто цікаві нові рослинки: правда, такі кактуси я вже бачив в південній Італії, а от колючок таких ще не бачив. Певно, саме з таких плели Ієшуа вінка в свій час римські солдати - дуже зла рослина.
Оскільки через купання і пікнік біля акведука в місто хрестоносців ми вже не встигли (тут довго ніхто не працює), то вирушаємо швиденько ще далі на північ - в місце нашої сьогоднішньої ночівлі - Хайфу (Haifa). Ось такі от пейзжі за вікном на узбережжі - зелені гори, поля і теплиці, як, наприклад, оці з бананами. Теплиці тут треба, звичайно, не для тепла, а швидше як парники - утримувати дорогоцінну вологу.
Хайфа ж виявляється доволi великим мiстом зi складною транспортною розв'язкою, тому шлях до хостелу був трошки заплутаним.
	Тут у нас величенний двокiмнатний номер в невеличкому мотелi Loui M Appartments, власником якого є милий репатрiант з Москви. Окрiм своєрiдного оздоблення коридору, радують око таблички на дверях ("Do not desturb" і "Pleas make the room" - саме в такій орфографії) i
дах, з якого вiдкривається отакий вид на порт Хайфи i оточуючі вулички.
Сьогоднi вистачило часу тiльки помилуватись нiчним мiстом з гори Кармель, пiднявшись на неї по дивнiй сумiшi метро i фунiкулера пiд назвою Кармелiт. Цю назву пiдземний фунiкулер з 6 станцiй отримав вiд гори, на яку вiн возить людей, як, до речi, i католицький орден кармелiток, що бере свiй початок саме тут.
Ось я вже втомився, і присів чекати на потяг. А це - красиві розмальовані стіни, що є на деяких станціях Кармеліт.