Пула - день 2

Починається нова школа, на цей раз по радіоастрономії одноантенній. Я мало що розумію в цьому, але якби був більшенький, точно б став радіоастрономом, принаймні тут, на цьому дивовижному острові. Працювати в таких умовах, напевно, класно. Вийшов собі на обід, сів на лавочку, дійстав свої макарони або піццу, подивився навкруги - а тут така краса: високі зелені гори, блакитне небо... Ось так, власне, виглядає дослідницький центр.

Знову весь день в рюкзаку слухав лекції, але скоро прийшов вечір і ми поїхали назад в готель. Ще було доволі світло, і залишалось достатньо часу роздивитись все навколо. Ось такими чудернацькими квіточками квітнуть кущики біля готелів, а це я в хащах біля невеличкої річечки, більше схожої на болото. Через неї перекинутий дерев’яний місточок, який доводиться переходити по дорозі до готелю, і кожен раз насолоджуватись запахом тухлий яєць, чи то-пак сірководню, і кожен раз згадувати, що знаходишся на острові вулканічного походження, і ті вулкани хоча і сплять, все одно хроплять і пускають пар.

Але, незважаючи на таку небезпеку, все одно тут чудово. Ось так виглядає територія нашого готелю - з басейном, якимись хвойними деревами з величенними шишками і хатинками, схожими на Чіполіно...

...і пальмами з ще недозрілими фініками. Вже ж середина вересня, цікаво, вони тут що, під новий рік спіють?

А море під вечір все таке ж лагідне і тепле, хоча сьогодні воно набагато спокійніше, ніж учора.

Ну от і все, сонечко сідає, а я щось втомився за сьогодні, пора і спатки... Біла піжама з баранчиками, біла шапочка, біла постільна білизна, білі стіни - можна гратись в зиму.

Ріміні - Пула (Сардінія)

Ось і пора прощатись з цим прекрасним містом і летіти далі. Намилувавшись останній раз сходом гарячого сонця над Адріатичним морем і вдихнувши свіжого повітря, збираємо чемодани і швиденько в аеропорт, де нас проводжає сумний Піннокіо, що сидить одиноко в коридорі. І от нарешті ми знову в небі - пропливаємо повільно крізь білосніжні кучугури хмаринок, в проміжках між якими видніється Середземне море і маленькі острови.

Діставшись готелю, швиденько розпаковуємо чемодани і бігом роздивлятись все навколо. Готель хоч і трьох-зірковий, але доволі милий і затишний, ліжка великі, кімната світла, а басейн обладнано дошкою для стрибання. Жаль тільки, що мені не можна плавати.

Але найдивовижніша тут природа - вона кардинально відрізняється від тої, що була на півночі Італії - в Ріміні. Окрім звичних пальм, які є всюди, тут на кожному кроці ростуть просто гігантські агави і величезні хащі кактусів заввишки з людину з великими червоними плодами. Як заліз на один такий, відчув себе справжнім індіанцем в преріях. Плоди, кажуть, їстівні, але пробувати я не наважився, досить з мене і колючок в попі.

А от і саме Середземне море накочує великі хвильки у мене за спиною. Сьогодні море щось не дуже привітне, з ніг збиває біля берега, але люди все одно плавають і насолоджуються.

Після раннього перельоту, довгої дороги з аеропорту Кальярі в Пулу і дня на природі під вечір вже хочеться спати, але треба дочекатись друзів, які мають прилетіти опівночі. Тому нову добу доводиться зустрічати з чашечкою ароматного капучіно, яке в цій країні варять просто бездоганно...