Нарешті сьогодні ми вибрались на справжню прогулянку містом, пройшлись вздовж дорогих віл з квіточками, трошки менш дорожчих будинків на 2-6 квартир, багатоквартирних будинків і навіть натрапили на одну справжню багатоповерхівку, на якій навіть квіточок на балконах вже не було видно. Але навіть такі "халупки" халупками тут не здаються. бо прямо біля них на вулиці ростуть гранати і оливки. Містечко виявилось дуже маленьким і від нашого узбережжя ми хвилин за 15 вже були в історичному центрі, точніше з одного його краю. Оце у мене за спиною - річечка Мареккья (Marecchia). А це якась дуже древня арка біля церкви Ave Maris Stella.
А ось і сама церква. Дивне у цих італійців сприйняття дійсності, занадто гіперболізоване і символічне. Наприклад, обов’язкове яскраве зображення ран з кров’ю у мучеників на іконах. Але в деяких місцях вони просто перегинають палицю. Як-то з цією церквою: зрозуміло, що в її назві міститься зоря, але ж навіщо було ліпити п’ятиконечну зірку на дорозі біля церви? А так, кожен, хто виходить з церкви, наступає на п’ятиконечну зорю ріжками догори. Хоча, може в цьому і прихований глибинний сенс - наступати на неї?
Ще декілька кроків і опиняємось на невеличкій майже нічим непримітій вуличці. Майже нічим... окрім картинної галереї простонеба! Тут тобі і сцени з буденного життя, і звичайні повітряні змії...
...і красива сіньйоріта біля моря, і домашні улюбленці...
... і портрети людей, і навіть афіші фільмів Федеріко Фелліні, який, до речі, народився в цьому місті, на честь чого його ім’ям названо в Ріміні все, що тільки можна, включаючи аеропорт.
Ну і як же тут без моря і рибалок? Хоча в цьому місті я і не знайшов музеїв моря, як в Скандинавії, але воно тут грає не менш важливу роль в житі людей. А ось і байкер, що мчить по вулицях Ріміні повз міст Тіберія.
А це, певно, хлопчик, що мріє про гарну дівчинку. Хоча по його обличчю більше схоже, що та дівчинка у нього кораблика забрати хотіла. Ну і нарешті найбільш сюрреалістична для Ріміні картина - будинки в снігу. А ще на кожному будиночку написано, хто в нього живе, і також на красивих розмальованих табличечках.
Звичайно, на цій вулиці мистецтво в Ріміні не закінчується, воно просто плавно переходить в скульптури, парки, і просто графіті на будинках на набережній. Оцей птах мені сподобався. Він такий великий, що розтягнувся аж на дві стіни. Тільки досі не можу зрозуміти: це він чхає, чи їсть хмаринки. А оці камінці з древніми написами - частина мосту Августа і Тіберія (ponte di Augusto e Tiberio), який чомусь називають просто мостом Тіберія, певно тому, що почали будувати його в 14 році н.е. при імператорі Августі, а закінчили в 21-ому вже при Тіберії. Кажуть, що в 580 році готи його майже вщент зруйнували, і тільки в 1680-ому році його було відновлено.
Хто оцей дядько в шапці на одній з головних площ, я так і не дізнався, але певно, якийсь папа. Саме на цій площі сьогодні проходив традиційний ярмарок, де можна було купити все, від просто дешевого одягу на кілограми до дуже гарних платтячок, вже трошки дорожчих, і дизайнерських сумочок з різними звірятками. Ми собі одну таку купили з совою в замін вкраденої. Буде тепер мені де кататись на екскурсії.
А далі пішли туристичні місця... Пам’ятники, будинки, церкви... Ось пам’ятник (швидше за все Августу) на площі Тре Мартірі (Piazza Tre Martiri) з дзвіницею на якійсь муніципальній будівлі, і трохи далі в парку пам’ятник голому чоловіку (щось у них всі тут голі майже пам’ятники, певно, не вистачило каменю на одяг - бідна країна).
А так виглядає церква святого Бернардіно (La chiesa di San Bernardino) в середині. Поряд з нею, прямо стіна в стіну, стоїть музей міста (Museo della Città), де в усій красі можна подивитись, як жили древні римляни, які красиві лампади робили...
... який водопровід мали і хірургічні інструменти...
... і які красіві попи ліпили статуям. А оце велике - частина мозаїки про древній Єгипет. Не знаю, чи це таке уявлення про Єгипет було у місцевих мешканців, чи вони самі прийшли звідти, бо щось аж занадто правдоподібно і детально все тут зобразили.
Надивившись на всю старовину і історію в музеї, виповзаємо знов на сонячні широкі вуличкі маленького міста, і пройшовши замок родини Малатеста (Il Tempio Malatestiano, зліва) та арку Августа (L'Arco d'Augusto, справа), повертаємось назад в готель.
Ну і ще дві останні фотографії в цьому прекрасному місті - малюсінька машинка, дуже популярна тут, і мій новий друг - сова сумочка.
