А ось і осінь... так раптово!Не в листі ще, і не в вітрах,
А десь у мріях вечорових,
І в теплих сонячних думках...
Засидівся я щось вдома, закис.. Вже і нова кофточка є, і навіть чемодан, а до великої подорожі ще цілий тиждень. Хоч в найближчий лісочок прогулятись би під вечір... От і виповз я на вулицю. А тут дивись - велииикі пташки, вони такі товсті і важкі, що ледь вилазять на берег.
А тут вже майже осінь... От-от, ще зовсім трішечки - і все почне жовтіти, червоніти... Знайшов от майже осінню гілочку дубову, і патріотичних квіточок з непатріотичною назвою "Іван-да-Мар’я".
Сонечко вже сідає, пора і додому. Ти дивись, виявляється, коли я одягаю піжаму і вкладаюсь спатки, деякі тваринки тільки вилазять гуляти на вулицю, як оцей малюк, якого я знайшов біля клумби.
