Празький зоопарк

Майже цілий день провели сьогодні в зоопарку. Празький зоопарк - це щось неймовірне: тут, на відміну від наших зоопарків, тваринкам живеться добре, у кожного є своя велика територія і гарна їжа. Зустрів мене маленький привітний пінгвінчик, що плюхався в холодній водичці зі своїми друзями. Тут у них своя маленька Антарктида. А поряд з цією Антарктидою - Африка: тут розгулюють рожеві фламінго і інші птахи.
Трошки далі в великих вольєрах сидять солідні пташки-хижаки. А от мавпочки живуть в закритому великому павільйоні, де для них підтримується тропічний клімат, ростуть ліани з пальмами...
і течуть водоспади. Щось жаркувато було в курточці.
На відкритій місцевості гуляють дивовижні птахи з різнокольоровими хвостиками і бігають маленькі звірятка, не зважаючи на нас. А от велика черепаха нас помітила і подивилась на нас, ніби питаючи, а хто ми такі взагалі.
В великих павільйонах, кожний в своїй великій коробці, живуть маленькі і великі звірята з Африки. Оця ігуана, схоже, тільки що прокинулась і ще не встигла промити очі. А от гремуча змія завжди на сторожі.
Живуть тут навіть мишенята з тараканами, правда, заморськими.
І великі різнокольорові жуки з варанами.
Є тут і величезні звірі, як оці плямисті красені жираф і тигрик,
і менші кошенята, і ще один варан. Цьому ми точно завадили обідати.
А от ще одна черепашка і, здається, антилопа куду, з рогів якої євреї роблять шофар, більш відомий як єрихонська труба.
	От, власне, і все. До побачення, звірята і казкове кам’яне місто на Влтаві. Полізу ще перед від’їздом перевірю, чи всі запаси сувенірного пива на місці в холодильнику... Ой, щось тут холодно...

Прага. День 4

	Кожен шматочок сучасної Праги - це історія, зашита в камінцях. Сьогоднішня наша подорож - на гору Петржин (Petřín). Формально це, звичайно пагорб, де ж в Празі гори взяти? І пролягає вона повз оцей пам’ятник жертвам комунізму, який бачить кожен, хто проїжджає повз на трамваї, або прямує до фунікулера, що їде на Петржин. Від першого ще цілого і до останнього, майже зниклого, вгорі чоловічка по землі тягнеться металева смуга, на якій вигравіровані сумні цифри: скільки людей загинуло так чи інакше від комуністичного режиму в Чехословакії.
Наступна наша зупинка більш весела: це, власне, трояндові сади навколо старої обсерваторії і оглядової вежі, яка є молодшою сестрою Ейфелевої. Кажуть, в цих трояндових кущах прийнято займатись коханням, але, певно, міську владу ця традиція вже дістала, і кущики прорідили суттєво.
Отака вона, Прага, з ще вищої точки, ніж башта собору святого Віта. А от такими маленькими здаються з такої висоти Карлів міст і весь Празький Град з собором. Вітрюган на вежі такий, що частина людей швиденько втікає, відчувши, як розхитується вежа.
Відвідування будь-якого туристичного міста - це купляння сувенірів, а найцікавішими для мене, звичайно, є отакі казкові магазинчики іграшок. Таку яскравіть і різномаїття кольорів я бачив хіба що в музеї Юнібакен в Стокгольмі.
Ще парочка видів Старомеської площі. На цей раз в сонячну погоду. Тинська церква, в якій похований Тіхо Браге, і башти якої, хоч і ніби однакові, насправді - різні і будувались в різні часи. І фасад будиночка із зображенням святого Вацлава.

Прага. День 3

Ночі в цьому місті короткі, особливо, якщо твій похід по ньому закінчується пізно вечором, а новий починається рано вранці, і зранку так хочеться залізти десь в кущики і поспати... Але це не просто кущики, це - Вальдштейнський парк (Valdštejnská Zahrada), і тут такі
дива, що сон швидко кудись дівається... Ось і перше диво: маленьке озерце, швидше навіть фонтан без самого фонтану, в якому табунами ходять такі величенні риби! По доріжках між кущами повільно прогулюються і заграють з туристами пави - білі і чорні. Величенні птахи з величенним шикарним хвостом. Тільки щось мені здається, що оцей ось чорний красень яскраво виражає те, що насправді вони думають про туристів. В кінці цих зелених доріжок з кущиками і маленькими статуями в римському стилі - будівля Сенату.
Але це далеко не єдиний зелений оазис в старому місті: весь Празький Град оточений садами і парками. Частина королівських садів знаходиться з північної сторони граду, частина - розкинулась по південних схилах. Саме на них ми прямуємо далі. Трояндове чудо: крок за кроком, ярус за ярусом, жовті, білі, червоні, чайні, з великими квітками, більшими за мою голову, на клумбах і з маленькими квіточками у тих, що обвивають дерев’яні арки і паркани.
А ще лимонні деревця в дерев’яних бочечках зі справжніми майже достиглими лимонами! Хух, ледь вилізли на гору, ледь стоїмо... А за нами - та сама казкова Прага з червоними дахами.
Чи то мені так здається, чи й справді нам з Курчам пасують квіточки...
Ще декілька кроків по бруківці вгору і ми знову перед одним з кам’яних чудес Праги - собором святого Віта, який можна сфотографувати повністю, лише влігшись біля нього на каміння. На жаль, охоронці Граду не розуміються на красі і полежати довго не дали.
Отак от "невибагливо" і "зі смаком" жили колись королі Богемії і Чехії... А книжки, що на поличках, певно занадто дорого коштували тоді.
Туристичний квиток на Празький Град дозволяє нам зайти ще в декілька місць, але за браком часу доводиться обмежитись Золотою вуличкою з безліччю приємних будиночків-музеїв і собором святого Георгія, величний інтер’єр частини якого ось справа.
Просидівши після цього півдня в рюкзаках на фіз-мат факультеті Карлового Університету, під вечір-таки вибираємось на свіже повітря і потрапляємо в один з найкращих пабів Праги - Пивоварський Клуб. Той самий, де в меню - близько 200 сортів чеського пива (одного тільки безалкогольного близько десятка!), половина з який в принципі не вивозиться на експорт - такий собі пивний бутік. А ще ковбаски з дєдовою квасолею, традиційне чеське вепрове коліно, приємна компанія, смачне пиво і просто радість...
Закінчуємо цей довгий день прогулянкою по вечірньому старому місту, через Влтаву, в метро, хостел, і спатки, спатки, спатки, відпочівати перед новим днем пригод. Ось яка вона красива - нічна Прага...

Прага. День 1

Прага зустріла нас не дуже привітною погодою: з похмурого неба накрапав мілкий дощик. Але навіть це не завадило нам відразу після поселення в хостел Університету, де моїм сусідом виявився оцей милий Заяць, побігти роздивлятись місто.
	Традиційним туристичним шляхом від музею по площі Вацлава наш шлях лежав в стару Прагу, де всі вулички вимощені бруківкою, а будиночки - кожен гарний по-своєму, як, наприклад, оцей на Старомеській площі (Staromestske Namesti).
Вздовж вузеньких вуличок з магазинами сувенірів і мануфактури, традиційними ресторанами, повз які взагалі важко пройти, через наповнений туристами, продавцями милих прикрас і картин та вуличними музиками Карлів міст (Karlův most), з якого добре видно той самий Празький град (Pražský hrad). Той самий, в якому більше 8 століть жили королі Богемії, імператори Римської Імперії, і який потім став резиденцією президентів Чехословакії, а згодом і Чехії. Насправді ж історія цього місця сягає ще далі, в 10 століття, коли були засновані собор св. Георгія (Bazilika Sv. Jiří) та собор святого Віта (Katedrála svatého Víta), бані та шпилі якої височать у мене за головою.
Першою нашої зупинкою став ресторанчик "У семи гномів" (U Sedmi Švábů), де готують одні з найкращих в Празі традиційні чеські кнедлики з м’ясом і тушеною капустою, а його інтер’єр, з важкими дерев’яними столами, свічками, лицарськими латами і розвішаним по стінах хмелем,
відправляють тебе на декілька століть назад в героїчне минуле Богемського королівства. Важко підніматись вгору до Празького Граду після такого обіду зі смачним темним чеським пивом, а ще важче, підніматись на вежу собору св. Віта, але краєвиди, які відкриваються з цієї вежі, варті таких титанічних зусиль. Сам собор, який будувався ледь не тисячоліття, теж вартий уваги. Його велетенські і яскраві вітражі вразили мені настільки, що я навіть вирішив зробити фоном сторінки одну з фотографій.
Ось така вона, Прага, з висоти в майже 82 метри: нескінченні акуратні червоні дахи старих будиночків, шпилі костелів і річка Влтава, що протікає з півночі на південь міста, звиваючись як змія. Через неї перекинуто багато нових і старих мостів, найвідоміший з яких - Карлів - і видно на цій фотографії.
	Ближче до вечора дощик вщух і над вмитими будиночками і шпилями веж засіяло сонце. Як на мене, Прага - місто містичне. Ось і я вирішив уявити себе таким собі містичним середньовічним монахом на гвинтових сходах башти собору.
Сідало сонечко, а ми повертались назад через Карлів міст, біля якого стоїть пам’ятник тому самому Карлу IV, на честь якого він названий (справа зверху). Так наш важкий, але приємний день закінчився в не менш приємному і затишному закладі - Absintherie, де наливають справжній абсент, від якого у мене навіть у суміші з мартіні почала відкриватись інша реальність :)