Прокинувся я сьогодні зранку, виглянув у віконце, а там... все біле-біле, як взимку. Весь луг біля річки, і всі дерева були вкриті білим інеєм, і все це потопало в такому самому молочному тумані...
Але на щастя, це лише перша паморозь, вся білизна швиденько розтанула на сонечку, і по дорозі назад мені пощастило насолодитись м’якою шурхотячою ковдрою з сухого листя і чудовими пейзажами...
Уррра! Нова машинка! І перша подорож на ній. Правда, на цей раз недалеко - лише в Полтаву, не більше п’яти годин дороги із зупинками на чай. Класно в такий сонячний день сидіти перед лобовим склом, яке ще не встигло забруднитись, і розглядати все навколо - золотисті ліси, сухі поля, мальовничі села з рядами відерець з яблуками, картоплею, грушками, баночками меду і плетеними кошиками, виставленими вздовж дороги на продаж.
По приїзді поїхали ще на дачу за Полтавою, побачив сауну і сосновий ліс, а ще отакий гарний осінній захід сонця. А увечорі в Полтаві познайомився з дивною пухнастою істотою на ім’я Мурка. Я їй теж здався дивним...
Весело бути мандрівником - багато літати, їздити, відкривати для себе нові країни і міста, але всі ці потяги, літаки, автобуси, вокзали, аеропорти - стільки пилюки, а як почнеш фотографуватись у визначних місцях, то і наберешся цієї пилюки в свій синтипон в кращому випадку, а то і плям грязюки. Забруднився я щось, вирішив от нарешті відмитись. Так я перший раз потрапив у ванну кімнату...
... і відразу знайшов нових друзів! Тут, виявляється, стільки звірят, а моїх родичів скільки!
Спочатку для мене знайшли спеціальної піни і довго терли щіткою, аж втомився. Довелось відпочивати, пускаючи синю качечку у водичці. А ось і справжнє мило з мочалкою. Мило, до речі, з готелю, де я жив на Сардінії. Тільки в готелях кладуть у ванній мило зручних для мене розмірів. Але там мені митись не давали на жаль.
Ну от і все, я чистий і гарний. А тепер м’який махровий рушник зібрати всю воду і нарешті - гаряча батарея.
