"Лапы елок, лапки, лапушки...
Все в снегу, а теплые какие!.."
Ось воно, прямо як у Маяковського - зима. Справжня. Казкова. Вже який день безперервно притрушує по-маленьку сніжок, навалило кучугурів, перетворило сірий і похмурий ліс на білу казку. І я вирішив прогулятись трошки в цю казку... На ялинки лазив, в снігу грібся, рив тунелі, поки не втомився, а потім просто пішов милуватись...
"В тот год осенняя погода
Стояла долго на дворе,
Зимы ждала, ждала природа,
Снег выпал только в январе на третье в ночь..."
Кожен рік доводиться чути що ніколи такого ще не було, щоб довго не було снігу. Пушкін оце ще в першій половині 19-го століття написав. Майже те саме, тільки цього року в Києві десь 15-го січня все завалило кучугурами. І скажіть тільки хтось, що тепер і глина не така...
До речі, з новим роком! А то зовсім забув :)
