Тель Авiв - Кесарiя - Хайфа

Спав сьогоднi на другому поверсі двоповерхового ліжка без заднiх лапок, i з самого ранку на пляж. А там - все ті ж лагiднi хвильки... Але часу мало, пора збиратись і вирушати далі. До побачення, милий маленький готель! Де б ти не був в Ізраїлі, як би не виглядав готель чи ресторан, але ти ніколи не забудеш, в якій саме країні знаходишся. Про це нагадують, наприклад, отакі коробочки з буквою ש (шин) на одвірках - мезузи - шматочки пергаменту з уривками молитви "Шма" в футлярі. Буква ש - перша буква слова Шаддай ("Всемогутній", одне з імен Господа).
Спочатку - бульвар Ротшильда, з якого близько ста рокiв тому почався Тель Авiв, коли в порт старого Яфо - мiста оплiч з Тель Авiвом - приплив в 1906 роцi молодий польський єврей архiтектор Акiва Вайс, зайшов в мiсцевий бар i почав розказувати присутнiм свою iдею побудови "сучасних ворiт в Iзраїль" на кшталт Нью Йорка. Мало хто повiвся на такi утопiчнi iдеї, але, слава Богу, ще є в цьому свiтi мрiйники. Саме вони i створили акцiонерне товариство i пiсля трьох рокiв паперової тяганини (не варто забувати, що тодi Iзраїлю як держави не iснувало) 60 чоловiк посеред пустелi шляхом лотереї дiлили 60 шматочкiв землi. А ще через рiк 60 сiмей вселялись в новi будиночки. Так i з'явився бульвар Ротшильда - широка i простора вулиця, засаджена деревами, якi перш за все треба були для змiцнення пустельного ґрунту. Назва мiста теж має утопiчнi коренi: саме так в перекладi на iврит називався роман письменника-сiониста Герцля "Альтнойланд", що значить "пагорб весни". На жаль, музей ТаНаХа, де я хотiв подивитись старi свитки Тори, Пророкiв та Псалмiв, переїхав в Єрусалим, тому бiльше часу лишилось на розглядання самої вулиці. На початку бульвару стоїть пам'ятник засновникам мiста з їх прізвищами. А цей чоловiк на конi - перший мер мiста - Меєр Дiзенгоф - єврей з Молдавiї, що отримав освiту хiмiка в Одесi, вiдсидiв у в'язницi за участь в народовольних виступах, i з другого разу спромiгся-таки емiгрувати в Ерец Iзраїль. Саме так, на конi, його звикли бачити мешканцi мiста, коли вiн щодня об'їжджав по-хазяйськи мiсто. I саме перед його будинком 14 травня 1946 року була проголошена незалежнiсть новоi держави Iзраїль.
Останнє було б неможливим без участi Хагани - повстанськоi армii Iзраiля, що з проголошенням незалежностi природньо трансформувалась в збройнi сили нової держави. В будинку її керiвника Голомба (дім номер 23) був головний штаб, а зараз - музей Хагани, куди ми i вирушили. Нас зустрiв вiйськовий з сучасного варiанту Хагани - Цахалу i, перевiривши паспорти i сумочки, ласкаво запросив в середину. Дуже нагадала мені Хагана УПА: партизанськi формування, що за своею органiзацiєю i вишколою е поступались будь-якiй професiйнiй армiї. А це пропагандистські плакати з музею.
Бiльша частина з будинків тут побудована в стилi bauhaus, який привезли з собою архiтектори-переселенцi з Нiмеччини на початку минулого столiття: нiчого зайвого, кожен елемент має якесь практичне значення. А ще бiльшiсть з них, принаймнi спочатку, були бiлими, тому Тель Авiв ще носить назву бiлого мiста. Зараз, звичайно, частину старих будинкiв замiнили хмарочоси. А це (зліва направо): будинок Мозеса (дім номер 13), що був збудований промисловцем з Аргентини в 1920 році пізніше за інші будинки на місці кіоску з морозивом, будинок U-банку (дім номер 40), що був збудований вже 60-80-х роках, і той самий будинок Левіна з хмарочосом на фоні - будівлею банку Ha-Benleumi ha-Rishon (дім номер 42-44).
Тут все таке величенне, що я ледь знайшов хоч щось, на фоні чого б я був не такий маленький - пам’ятний знак з назвою бульвару. А це - ще один з будиночків.
Пора прощатись з мiстом мрiй i рушати в дорогу. Але спочатку зазирнеме на хвилинку в старий Яфо, передмiстям якого насправдi є Тель Авiв, i який за однiєю з легенд був заснований пiсля потопу сином Ноя Яфетом. Хто тiльки не був в цьому мiстi за тисячi рокiв його iснування: ханаанеї, єгиптяни, євреї, фiлiстимляни, греки, римляни, араби, хрестоносцi, курди, монголи, мамелюки... Навiть Наполеон був, але змушений був втiкти через епiдемiю бубонної чуми. Ось такий вiн, Яфо - з мечетями і урядовими будівлями (нижче - морська мечеть Джама ель-Бахар, де молились моряки-мусульмани перед виходом в море, і Годинникова башта Migdal ha-Shaon, споруджена в 1906 році на честь "кривавого султана" Абдур-Хаміда ІІ, з будівлею турецької адміністрації)...
церквами і залишками древньоєгипетських споруд ( храм св. Петра і розкопки з реставрацією воріт Рамзеса 16-12 ст. до н.е.)...
кварталом знаків зодіаку...
дивною сучасною архітектурою і просто гарними видами на сучасний Тель Авів. Скульптура нижче -"Врата віри" Даніеля Кафрі: зверху - взяття царем Давідом Єрихону за допомогою шофарів, що після цього отримали назву єрихонських труб, зліва і справа - принесення Авраамом Ісаака в жертву, сон Якова, в якому він боровся з Господом, за що отримав ім’я "Ізраїль" (той, що бореться з Богом) і сон Якова про сходи в небо, по яких ходили янголи. Чесно кажучи, я так і не розібрав, де з них тут що.
	А ще багато-багато квітів, як і всюди в Ізраїлі, окрім, хіба що Іудейської пустелі та Мертвого моря. Коли дивишся на все це буяння рослин, особливо тут в Тель Авіві, що був збудований на місці пустелі, починаєш розуміти справжню ціну людської праці.
До побачення, старий Яфо! Їдемо на північ, через Тель Авів повз нові і нові хмарочоси, що не схожі один на одний. Оцей з клаптиків мені особливо сподобався.
Я так і не зрозумів, де закінчується Тель Авів і починаються Герцлія, Нетанія, Хадера... - всі вони тягнуться неперервно вздовж берега Середземного моря - то населені квартали, то промислові райони, то сади, то просто новобудова з отакими от чудними зеленими ведмедиками на кранах.
Наступна зупинка - Кесарiя (Caesaria) - мiсто, побудоване в 22 роцi до н.е. тим самим царем Iродом з дозволу i на честь цезаря Августа на мiстi старої крiпостi-маяка, що за 400 рокiв до цього поставив тут седонський цар. В цьому римському мiстi (2 тисячоліття тому!) були не тiльки iподром, театр i вода з каналiзацiєю в кожному домi, але i порт, створення якого шляхом заглиблення на 36 метрiв дна бiля берега досi примушує ламати голову сучасних дослiдникiв. Ось - залишки акведука, який забезпечував водою мiсто... I залишки мiста хрестоносцiв.
А це - просто цікаві нові рослинки: правда, такі кактуси я вже бачив в південній Італії, а от колючок таких ще не бачив. Певно, саме з таких плели Ієшуа вінка в свій час римські солдати - дуже зла рослина.
Оскільки через купання і пікнік біля акведука в місто хрестоносців ми вже не встигли (тут довго ніхто не працює), то вирушаємо швиденько ще далі на північ - в місце нашої сьогоднішньої ночівлі - Хайфу (Haifa). Ось такі от пейзжі за вікном на узбережжі - зелені гори, поля і теплиці, як, наприклад, оці з бананами. Теплиці тут треба, звичайно, не для тепла, а швидше як парники - утримувати дорогоцінну вологу.
Хайфа ж виявляється доволi великим мiстом зi складною транспортною розв'язкою, тому шлях до хостелу був трошки заплутаним.
	Тут у нас величенний двокiмнатний номер в невеличкому мотелi Loui M Appartments, власником якого є милий репатрiант з Москви. Окрiм своєрiдного оздоблення коридору, радують око таблички на дверях ("Do not desturb" і "Pleas make the room" - саме в такій орфографії) i
дах, з якого вiдкривається отакий вид на порт Хайфи i оточуючі вулички.
Сьогоднi вистачило часу тiльки помилуватись нiчним мiстом з гори Кармель, пiднявшись на неї по дивнiй сумiшi метро i фунiкулера пiд назвою Кармелiт. Цю назву пiдземний фунiкулер з 6 станцiй отримав вiд гори, на яку вiн возить людей, як, до речi, i католицький орден кармелiток, що бере свiй початок саме тут.
Ось я вже втомився, і присів чекати на потяг. А це - красиві розмальовані стіни, що є на деяких станціях Кармеліт.