І знову Ерец Ізраель: Тель Авів

	Якою ж довгою і нескінченою була в цьому році зима, здавалось, що сніг ніколи не зникне, а дерева ніколи не зазеленіють. Але нарешті прийшли останні дні квітня і почалась справжня весна. А для мене через декілька днів - відразу і літо у всій своїй красі, бо сьогодні в обід я
приземлився в уже знайомому аеропорту Бен Гуріон. Паспортний контроль, багаж, очікування автобусу до офісу Europecar, і... +35! Ось воно, літо! Вже знайомий Beachfront hostel, але на цей раз наше віконце виходить на море, і можна милуватись заходом сонця, жуючи улюблені сухарики пана Неймана з горішками і курагою.
А після заходу сонця вирушаємо на прогулянку нічним Тель Авівом. На узбережжі все навколо мерехтить, світиться, хмарочоси готелей, напевно, і з літака видно в такий час.
На бульварі Ротшильда спокійно, тихо, хоча людей через кожен метр. Бульвар змінюється щоденно, будівництво на ньому не зупиняється, і один за одним виростають нові і нові хмарочоси. На щастя, старі будинки є здебільшого пам’ятками архітектури, тому їх ніхто не зносить, а хмарочоси виростають прямо між ними. Цікаво буде подивитись через пару років на бульвар, де через один стоятимуть столітні білосніжні двоповерхівки і молоді скляні п’ятидесятиповерхівки.
А от на менш значущих вуличках між набережною і бульваром життя виглядає вже не так культурно і спокійно: один за одним мерехтять нічні клуби, секс-шопи і магазин з різнокольоровими грибами з написом 18+, а де-інде під будинками, загорнувшись в ковдру, а то і просто так (погода
дозволяє), сплять безпритульні. Це звичайно я фотографувати не став. Натомість - фотографія театру ХаБіма, з "музичною ямою", як ми її назвали: це така яма з клумбами і дерев’яними східцями для сидіння, в якій, принаймні ввечорі, звучить класична музика.