Осінь осінню, а тут в Трієсті ще досі більша частина дерев зелена, а на клумбах можна навіть знайти дивовижні квітки, які у нас вдома тільки в горщиках на підвіконні. Вибрались ми з Курчам прогулятись в верхню частину ICTP, ту, що вище дороги. Забув сказати: живемо ми з ним зараз в Інституті теоретичної фізики імені Абдуса Салама. Це такий великий інститут, де дуже гарно і багато всього цікавого, особливо для нас - допитливих синтипонових пташок. Територія його умовно поділена на дві частини - в верхній знаходиться головне приміщення - Leonardo Building, яке названо на честь Да Вінчі, в ньому живе адміністрація, є лаборторії, бібліотека, кафетерій і лекційні зали, поряд з ним є ще Fermi Building, там фінансовий і так званий operational відділи, які власне займаються організацією поїздок всіх гостей. І ще там є Galileo Guest House - один з двох хостелів, він вище всіх на горі. А ми живемо в Adriatico Guest House, який знаходиться в нижній частині ICTP. В ньому є свої лекційні зали, комп’ютерні класи, їдальня і головне - вихід до моря, звісно, Адріатичного. Зовсім поряд, а точніше впоперек території ICTP, розташовний парк Мірамаре із замком Мірамаре. По дорозі від будівлі Леонардо, біля якого я оце сиджу в плющику, вирішили ми зайти в парк...
Натрапили на грибочки (не впевнений, що їстівні), посиділи в травичці... Потім Курча навіщось поліз на якесь хвойне дерево і застряг в колючках.
А це дивовижні деревця, схожі листочками на клени, але чомусь покручені як дульки, і ще вид з гори (а парк на горі знаходиться) на море. Отам далеко за яхтами, в щоглах яких до речі дуже романтично співає осінній вітер, з моря виглядають ряди незрозумілих штук - це мідієва ферма.
Немає коментарів:
Дописати коментар