зимовий похід

	Ура! Нарешті у нас є новий фотоапарат! Тепер можна вирушати і в подорож, хоча б в ліс. На календарі вже березень, а на вулиці досі зима: торішні реп’яшки сидять в теплих снігових шапочках, а весь ліс схожий на біле плетене мереживо...
Після довгої дороги через дрімучий ліс десь біля Музею народної архітектури і побуту, в якому через паркан можна роздивитись баню закарпатської церкви, виходимо на високу гірку, де ліс різко обривається, так само як і земля, і відкривається вид на промисловий район міста.
	Десь там внизу - нудні сірі будинки, автосалон і фабрика цигарок, але тут зверху вони здаються лише дрібним непотребом на фоні безкраїх полів, освітлених, як матовою лампочкою, пост-зимовим сонцем через тонесенькі хмарки.
Дорога додому лежить через той самий ліс, тільки під вечір він перетворюється з білосніжної казки на таємничу і трошки страшну... Але на щастя, ми встигаємо вийти з нього до заходу сонця.