весна прийшла!

	"Февраль. Достать чернил и плакать! Писать о феврале навзрыд, Пока грохочащая слякоть Весною черною горит..." Хоча сьогодні вже 18 березня, але чомусь, пробираючись вуличками села Якісь Петрівці десь на північ від Києва, згадались саме ці рядки Пастернака.
Сонце світить, гріє, майже +20 градусів, а оце знизу - це не поверхня якогось з супутників Юпітера чи Сатурна, з каналами і горами, а Дніпро 18 березня! А як подивишся на узбережжя з отакими мушлями і сяючим на сонці пісочком, то можна уявити, що ти десь на березі Червоного моря...
Але рання весна - вона на те і рання, що без теплого чаю ще не обійтись. А на випадок війни з походної чашки і шолом можна зробити, міцний і солідний, тільки тримати важко...
Лід починає розколюватись, сунутись, пливти, танути... А над прогалинами вже кружляють і бігають голодні птахи, які намагються вполювати рибок.
Знову ж таки на випадок війни можна рити окопи. Ну або просто тонелі і ховатись там.
	А ось і рибки маленькі плавають на мілі, гріються під сонечком. І саме сонечко - блискуче і тепле, теж купається у водичці, плюхається, мерехтить, переливається... Ну майже справжній полярник! Цікаво, а на північному полюсі так само страшно плавати на крижинах?