Львів по дорозі до Праги

Якщо дуже-дуже довго чекати на відпустку, то вона врешті решт прийде. От прийшло щастя і до мене: пакуємо чемоданчик, квапимось на вокзал, нічний потяг, ліси, поля, міста і містечка, і нарешті ми з Курчам у старовинному і гостинному Львові, який зустрічає нас смачним пивом і картопелькою у затишному і гарно захованому на
самому видному місці закладі під назвою "Криївка". Прихований він, бо єдине, що говорить зі сторони Ринкової площі про наявність за аркою якогось закладу харчування - це невеличка вивіска над аркою "найдорожча ресторація Галичини". За аркою - величезні важкі двері, знову ж таки, без особливих ознак, на стукіт в які тобі відкриває кремезний чоловік у формі УПА і з автоматом в руках і мовчки дивиться на тебе, очікуючи традиційного привітання "Слава Україні!", почувши нарешті яке, він тебе-таки впускає, питається звідки ти і запрошує, посміхаючись. Власне, на тому удавана непривітність закінчується, але екскурс в історію західної України першої половини 20-го століття продовжується: ти опиняєшся серед важких дерев’яних столів і лавок, що разом з напівтьмяним освітленням і кам’яними стінами підвалу мають нагадувати справжню криївку, тобто обладнане всім необхідним укриття. Додаткову атмосферу створюють гасові світильники на столах і великі старі чорнобілі фотографії на стінах. А розкішне і оригінально оформлене меню, з не менш розкішною їжею, і привітність персоналу додають приємного настрою і змушують сидіти тут якнайдовше...
Але ж ми не тільки їсти приїхали, і пора і на місто подивитись. Львів такий самий гарний і яскравий, тільки на цей раз ще і підготовлений до УЄФА Евро-2012, принаймні до нього готові скульптури на фонтанах на Ринковій площі, на відміну від туалетів на залізничному вокзалі.
А ось і знаменита львівська Опера, і не зовсім знамените вуличне мистецтво на одному з будинків на вулиці Кирила і Мефодія.
Хто був у Львові і не зайшов ні в одну кав’ярню, у Львові не був. От і ми вирішили не відриватись від цього стереотипу і зайшли в одну із знаменитих кав’ярень "Під синьою пляшкою", де синя пляшка, наскільки я сам зрозумів своєю синтипоновою головою, лише на вивісці. Але сама кав’ярня дуже мила, затишна, зі свічками на столах і настільки приємною і чарівною сумішшю ароматів свіжо-завареної кави, кориці, рому, ще якихось лікерів, що вона захоплює тебе в свої обійми, заспокоює, заколисує і не збирається випускати...
	Але час спливає і пора, поглянувши одним оком ще на декілька шедеврів архітектури, пакуватись в комфортабельний автобус до Праги і вирушати на зустріч новим пригодам, україно-польському кордону і цілій ночі під м’якою ковдрою не в дуже зручній позі.