Другий день в Стокгольмі почався майже в небі - на Глобусі Еріксона - величезному залі для концертів і спортивних змагань у формі кулі (як стверджує реклама, найбільшій сферичній будівлі в світі), дах якої розумні люди придумали використовувати ще й як атракціон. Це два невеличких ліфти у формі таких же глобусів, які їздять вверх-вниз по великому. З такої висоти як на долоні видно все це старовинне і одночасно футуристичне місто.
Після майже космічних вражень, зустрівши по дорозі дивну дівчинку, яка навіщось лізна по стіні на магазин, біжимо через все місто в інше місце, де на нас чекають самі справжнісінькі космічні враження - музей техніки. Тут як раз зараз проходить виставка Human Adventure, організована спільно з NASA і присвячена нелегкому шляху людини у космос.
Починається все з кімнати мрійників, присвяченій тим письменникам і іншим культурним діячам, що за десятиліття, а то і століття раніше писали про те, як колись людина потрапить у космос. Тут по старовинному телевізору показують один з перших фантасничних фільмів 1929 року про те, як команді якогось корабля все-таки вдалось вийти в космос, і про те, які страшні тортури від оточуючого середовища вони при цьому пережили.
В наступному залі - приклади перших ракет і історія розвитку ракетобудування від самого початку. В очі кинувся оцей напис російською з іменем Корольова, написаному, чомусь рідною українською. Певно, шведи не дуже розрізняють наші алфавіти.
Далі розповідь продовжується в контексті співставлення двох протилежних світів - червоного комуністичного і синього демократичного, тобто холодної війни між Радянським Союзом і Сполученими Штатами, завдяки якій і почалась не тільки стрімка гонка озброєнь, а і шалений розвиток космічної галузі в обох країнах. Ось вони - герої, на яких хотіла тоді бути схожою більша половина дітей - перші космонавти - Алан Шепард і Юрій Гагарін. А ось і поштова марка, присвячена одній з найзнаменніших дат в історії людства.
В наступному залі - тематичні експозиції різних космічних місій і лабораторій, таких, як оцей ранній прототип МКС - станція "Скайслеб". За шість років, які ця коробочка розмірами 26х17х7 метрів провела на орбіті, встигаючи всього за півтори години облетіти Землю, на ній пропрацювати дев’ять чоловік, підтвердивши існування корональних дір і отримавши ще багато іншої корисної наукової інформації і просто чаруючих фотографій Землі зверху... А ось і найсвятіше - носова частина справжнього шаттлу!
Круто бути космонавтом, напевно. Цікаво, а мене, синтипонового, роздуло б в космосі чи ні? Ось в такому костюмі, думаю, все було б в порядку. Але подивившись на щось в пакетиках під назвою "їжа", бути першим космонавтом перехотілось. Ок, буду сучасним - тепер вони їдять там все, як і на Землі. Ось навіть радянські космонавти вже багато років тому їли на орбіті варення з клюкви. А оці страшні трикутники - тверде ракетне паливо.
Музей техніки - це не тільки виставка NASA, в ньому ще багато інших залів, де розповідається про різноманітні досягнення техніки від дитячих іграшок до електростанцій і сучасних комп’ютерів. А оце мене зацікавило особливо - приклади дитячих іграшок з наступним контекстом: дівчатка більше граються в іграшки, пов’язані з домашнім господарством, а хлопчики - з технікою... Якось тут цими прикладами "чоловічих" іграшок попустили дівчаток і їх розумові здібності, здається. А ще кажуть, прогресивна країна!
Зовсім поряд знаходиться ще один невеличкий музей - Акваріум. Тут все як в справжньому Червоному морі. А от хто оці маленькі черв’ячки з оченятами, я так і не зрозумів.
Ось так за один день побував і в далекому космосі, і в глибинах світового океану, але пригоди ще не закінчились, і дочекавшись нарешті своєї черги, сідаємо в потяг казок в музеї, що носить кумедну назву Юнібакен (Junibacken), і вирушаємо в справжню подорож по казкам чудової дитячої письменниці Астрід Ліндгерн. А ось він, чоловік в самому розквіті сил - Карлсон і його будиночок на даху! Який же у нього тут безлад!
Сфотографувався я з ним напам’ять, і ще з якимось бубликом в казковому містечку, де бавилось багато малих дітей і хотів вже було йти, як наштовхнувся на це диво природи...
Добре, що у нас таких казок дітям не читають. Ось він, ще один "герой" - кріт, той самий кріт з казки "Хто накакав кроту на голову", і власне і книжечка про нього. Отак бідний і ходить все життя, шукає, хто ж... добре, що оте на голові - синтипонове.
Але час казок закінчується і на прощання з цим містом завершуємо свою подорож прогулянкою по його широким вулицям і зеленим паркам, де чоловіки граються в отакі от величенні шахи, і ще раз милуємось прекрасними старовинними замками, що велично піднімаються над каналами.
До побачення, старовинно-сучасний Стокгольм, місто Карлсона, ABBA, високих білявих і щирих людей, солодких пончиків, моряків, сушеної риби і нескінченної доброї казки...
Немає коментарів:
Дописати коментар