Ґолуей і національний парк Коннемара

	Прокинувся я раненько, подивився в віконце, а там все сіре і мокре. Але поки я сумував на підвіконні, Язикатий зробив чаю, і ранок став веселішим. Та і дощ на вулиці вже закінчився і око радували яскраві вечичезні троянди біля будинку. До побачення, Портмарнок.
Вирушаємо на захід через весь острів в сторону Ґолуея. Острів ніби і маленький, але поки його переїдеш впоперек, погода встигне змінитись раз десять. То дощик моросить, то сухо, то знов раптово як прочнеться злива, не видно і дороги... Через ці дощі Ірландія не тільки завжди
яскравозелена, а ще часто і мокра. Одна із коротких зупинок на нашому шляху, вже на під’їзді до Ґолуея - містечко Атенрі (Athenry). Тут є руїни старої церкви домініканського монастиря із, певно, не менш старим кладовищем. Монастир було засновано ще в середині 13 століття,
	а церква добудовувалась частинами протягом ще 2 століть. Прочитав тут на табличці для туристів, що раніше монастирі в Ірландії будували за стінами міста, але цей, в Атенрі, було вперше побудовано в межах міста, хоч і на іншому березі річки.
А ось і Ґолуей (Galway) - одне з найбільших міст Ірландії з його найбільшим кафедральним собором Вознесіння Богородиці та Святого Миколая, більш відомими як просто Ґолуейський собор. Хоча собор і виглядає старим, його почали будувати лише в 1958 році.
Пообідавши в одному з традиційних пабів, вирішили одним оком глянути на місто. Центральна вуличка, з дивною назвою Латинський Квартал - різнокольорова і заповнена пабами і квітами.
По набережній бігають чайки, а великі білі лебеді ловлять рибу. Виявляється, годувати їх хлібом зовсім не корисно, бо вони потім хворіють, як написано на табличці для туристів.
А великий собор виявився ще більшим з середини з алтарем посередині і барвистими вітражами, пройти повз які я не міг.
Переставши дивуватись змінам погоди, рушаємо на захід вздовж берега проти годинникової стрілки. Тут, на березі Ґолуейської затоки, є яскраві жовті квіти, які дуже сподобались Язикатому. Він дуже любить квіти і вирішив зробити фотоальбом квіточок Ірландії.
Не знаю, чи буває в цій країні пляжний сезон, але пляж на пляжу. Ось цей навіть - кораловий: замість пісочку тут дрібні корали, і берег закиданий водоростями. Насправді це не берег, а частина дна під час відливу. Але хоч це і дно моря, вітер тут доволі справжній і зносить з ніг.
На самому заході від Ґолуея є національний парк Коннемара. В цьому мальовничому куточку нас наздогнав захід Сонця і час підкріпитись. На наше щастя навколо вдосталь солодкої ожини.
Поки ми об'їжджали Коннемару по узбережжю, погода ще декілька раз змінилась, і ми з Язикатим встигли і посумувати біля мокрого вікна машини, і повалятись в квітах...
...і помилуватись неймовірними краєвидами..
з горами, а також баранцями і козенятами, поміченими різнокольоровими плямами...
...і численними озерами, кожне з яких ще більш чарівне, ніж попереднє.
	Коли сонечко ховалось за горизонт, ми проїжджали одну із заток, оточену горами, і до наступного B&B, Corrib View, в містечку Отерард (Oughterard) на березі озера Corrib лишалось ще кілометрів 25, тому до нього ми дістались вже поночі...