Прокинувся я сьогодні зранку, виглянув у віконце, а там... все біле-біле, як взимку. Весь луг біля річки, і всі дерева були вкриті білим інеєм, і все це потопало в такому самому молочному тумані...
Але на щастя, це лише перша паморозь, вся білизна швиденько розтанула на сонечку, і по дорозі назад мені пощастило насолодитись м’якою шурхотячою ковдрою з сухого листя і чудовими пейзажами...
Уррра! Нова машинка! І перша подорож на ній. Правда, на цей раз недалеко - лише в Полтаву, не більше п’яти годин дороги із зупинками на чай. Класно в такий сонячний день сидіти перед лобовим склом, яке ще не встигло забруднитись, і розглядати все навколо - золотисті ліси, сухі поля, мальовничі села з рядами відерець з яблуками, картоплею, грушками, баночками меду і плетеними кошиками, виставленими вздовж дороги на продаж.
По приїзді поїхали ще на дачу за Полтавою, побачив сауну і сосновий ліс, а ще отакий гарний осінній захід сонця. А увечорі в Полтаві познайомився з дивною пухнастою істотою на ім’я Мурка. Я їй теж здався дивним...
