Початок Еллади: Афіни...

Нові канікули - завжди свято, за ради якого я вимився, висушився на сонечку і зібрав чемодана. Сьогодні летимо в нову для мене і дуже стару в принципі Грецію. Летимо Егейськими авіалініями з нового терміналу аеропорту Жуляни. Хоча термінал і новий, і виглядає в ньому все новим, але обслуговування як було на рівні автовокзалу в райцентрі, так і лишилось. Кожен зі співробітників видається таким, ніби він не те що перший день, а перші хвилини на роботі, і уявлення не має про те, що ж йому треба робити. А от Егейські авіалінії, хоч і лоукост відносно, виявились дуже пристойною авіакомпанією з привітними стюардесами і смачним обідом.
І ось вона Еллада... почалась з довгого вибору машини подешевше. Нарешті зупинившись на Seat Ibiza від Hertz, рушаємо в сторону Афін... ну принаймні нам так здавалось... загружена вдома на GPS-навігатор карта виявилась неповноцінною і так ми, ловлячи гав, заїхали до Елефсіни що вдвічі далі від аеропорту за Афіни. Помилувавшись сутінками в порту, повертаємось в Афіни і доволі швидко знаходимо свій готель Rio, маленький, милий, але і з якістю не вищою за ціну.
Перед сном вибрались трошки прогулятись. Греки ліниві, після 9 виявилось закритим майже все: кафе, магазинчики, і це відносно близько від центру. І ще схоже, що вони принесли нам не тільки православ'я, а і відсутність порядку: по дорогах їздять хто як хоче, переходять дорогу теж кому
де завгодно, сміття кидають на вулиці. З іншого боку люди доволі доброзичливі і приємні, що покращує ситуацію. Прогулявшись від свого готелю на площі Караіскакі до площі Омоніас і випивши чаю з тепленькою випічкою в маленькому вуличному кафе, чи то швидше забігайлівці, повертаємось назад спати. А от з чаєм тут та сама проблема, що і в інших середземноморських країнах: чай - це просто чай, чорний з пакетика, без варіантів, на відміну від кави, яка існує в багатьох видах. Їх кількість схоже менша за кількість в Італії, але тут є і свої особливості, як-то по-грецькі, яку ми називаємо по-турецькі, а також традиційне фрапе.