Всю ніч, здається, йшов дощ. Принаймні, кожен раз, коли будили гомінкі сусіди в хостелі, він йшов точно, стукотів по вікнах, десь по дахах... І на ранок вся Венеція була мокрою і трошки сірою. Але навіть в такому вигляді вона дуже мила.
І все така ж романтична... і місточки з романтичними зізнаннями у вічному коханні, і афіші сучасного романтика - мого улюбленого Мода.
Навіть в цих кубічно-трикутних чоловічках з Росії є теж щось романтичне. Але пора в дорогу. І ледь добігши вчасно до вокзалу, стрибаємо в потяг і вперед - спочатку в Болонью, а потім в Ріміні.
І отут я відчув себе дуже модним каченям - навколо пальми, пляжі, і вид з нашого балкона - на отаку от красу, де можна зранку побігать і поплавать (не був би я синтипоновим!). А ось і дорога до щастя...
Немає коментарів:
Дописати коментар