Починається нова школа, на цей раз по радіоастрономії одноантенній. Я мало що розумію в цьому, але якби був більшенький, точно б став радіоастрономом, принаймні тут, на цьому дивовижному острові. Працювати в таких умовах, напевно, класно. Вийшов собі на обід, сів на лавочку, дійстав свої макарони або піццу, подивився навкруги - а тут така краса: високі зелені гори, блакитне небо... Ось так, власне, виглядає дослідницький центр.
Знову весь день в рюкзаку слухав лекції, але скоро прийшов вечір і ми поїхали назад в готель. Ще було доволі світло, і залишалось достатньо часу роздивитись все навколо. Ось такими чудернацькими квіточками квітнуть кущики біля готелів, а це я в хащах біля невеличкої річечки, більше схожої на болото. Через неї перекинутий дерев’яний місточок, який доводиться переходити по дорозі до готелю, і кожен раз насолоджуватись запахом тухлий яєць, чи то-пак сірководню, і кожен раз згадувати, що знаходишся на острові вулканічного походження, і ті вулкани хоча і сплять, все одно хроплять і пускають пар.
Але, незважаючи на таку небезпеку, все одно тут чудово. Ось так виглядає територія нашого готелю - з басейном, якимись хвойними деревами з величенними шишками і хатинками, схожими на Чіполіно...
...і пальмами з ще недозрілими фініками. Вже ж середина вересня, цікаво, вони тут що, під новий рік спіють?
А море під вечір все таке ж лагідне і тепле, хоча сьогодні воно набагато спокійніше, ніж учора.
Ну от і все, сонечко сідає, а я щось втомився за сьогодні, пора і спатки... Біла піжама з баранчиками, біла шапочка, біла постільна білизна, білі стіни - можна гратись в зиму.
Немає коментарів:
Дописати коментар