Хайфа, Кiнерет i дорога в Назарет

Розпочинаємо ранок пiдйомом на Кармель i прогулянкою до Бахайських садiв, які, певно, є найбільшою цікавинкою для туристів в Хайфі.
Сенс релiгiї бахаї, окрiм "любити всiх" i "садити дерева", я зрозумiв мало. Не знаю, як у них з першим, але садити сади вони вмiють точно: отаку от красу вони наробили тут...
Бiля Кармелiт є зоопарк, i пройти повз нього було б неправильним. Звичайно, вiн суттєво менший за празький, але не менш цiкавий. Тут є i отакi бенгальськi тигрики, i веселi лемури...
ведмежата, яким занадто жарко тут, i козенята, якi полюбляють жувати одяг вiдвiдувачiв...
i отакий папужка, що дуже любить поспiлкуватись, i ще багато рiзних пташок...
і просто маленьких милих кошенят, що теж живуть в зоопарку, але формально не є його частиною.
I знову пора в дорогу, тому, пiдкрiпившись чарiвною шаурмою недалеко вiд мотелю, рушаємо на захiд в сторону озера Кiнерет, бiльше вiдомого з Нового Заповiту як Море Галiлейське... Десь я чув, що в цій маленькій країні більше десяти природних зон. Варто проїхати кілометрів п'ятдесят в будь-яку сторону і пейзаж кардинально зміниться. Отак пустельний приморський швидко змінився на оливкові сади з колючками і горами з невеликими арабськими селами, розкиданими по крутих схилах. Але прохолодніше від цього не стає, тому їду я в бардачку, підставивши свій синтипон живильній прохолоді з кондиціонеру.
Ще трошки і оку відкривається зовсім інший пейзаж - зелені сади на зелених схилах гір навколо озера Кінерет. Свою назву воно отримало від слова "кінора", що з івриту означає "арфа", на яку за формою схоже озеро. Саме тут, навколо Кінерету, пройшла добра частина подій з Нового Заповіту: тут недалечко, в Кані, Ієшуа зробив своє перше чудо з перетворенням води на вино на весіллі, тут він ходив по воді, тут нагодував тисячі людей парою хлібів і рибин... Починаємо з Капернаума. На під'їзді до нього - католицька церква святого Петра, маленька, з красивими вітражами і з озером, що хлюпоще прямо в декількох метрах від неї.
Найбільш значним місцем Капернаума, певно, є туристично-паломницький комплекс, він же францисканський монастир, на території якого стоїть католицький храм, побудований прямо над залишками будинку апостола Петра, в якому часто зупинявся Христос, і залишки Білої синагоги. Ця синагога, від якої лишились тільки частини стін, і яка вже давно не біла, побудована в 3-4 столітті на місці тої, в якій вчив Ієшуа. Дивно, але коли будувалась ця друга синагога, в місті майже не було євреїв. Дослідники вважають, що вона - скоріше данина історії Христа.
	Зустрічає паломників на території монастиря - бронзовий апостол Петро з ключами від Раю - засновник Римської Церкви, якого католики вважають першим папою. А це - карта шляху Христа від Назарету до Галілеї, який і досі проходять паломники. Частково і ми його пройшли, правда, на машині.
Ще трохи далі - православна святиня - грецька церква Собору Дванадцяти Апостолів з цікавими рожевими банями, під куполом якої є фреска із зображенням сивого Христа на підтвердження Його слів про те, що Він і Його Отець - це одне.
А навколо храму - невеличкий сад з виноградом і квітами.
	Трохи далі від озера - гора Блаженств, на якій стоїть присвячена цьому францисканська церква із зеленою банею, в яку ми, на жаль, вже встигли. Тут Христос перед тисячами народу виголосив свою найвідомішу проповідь із дев’ятьма заповідями блаженства.
Недалечко від неї - церква "Хлібів і риби" на честь відомого чуда, але туди ми теж не встигли, тому рушаємо далі шляхами Христа, правда більш асфальтованими і рівними, через Тверію в Назарет. Тверія - найбільше місто на узбережжі Кінерета і воно теж пов'язане з подіями Нового Заповіту. Окрім того, тут похований один з найвідоміших раббі, і до того ж філософів, - раббі Моше бен Маймон, відомий більше як Рамбам, або серед арабів як Абу Імран Муса ібн Маймун ібн Абд-Алла аль-Курдубі аль-Яхуді. Окрім своїх філософський і лікарських здібностей, відомий він першими спробами кодифікації єврейських законів і написанням 613 заповідей для євреїв на основі Тори і інших священних книг. А ще він відомий вкрай негативним ставленням до християнства. Ось мозаїка на одному з будинків, на якій не обійшлось без нього.
І ось воно - місто дитинства Христа - Назарет. Тут з навігацією почались проблеми. В цій країні і так не часто пишуть назви вулиць і тому правильно проїхати допомагає тільки gps-навігатор. Але Назарет - здебільшого арабське місто, тому вулиць як таких існує хіба що з десяток в самому центрі, вони ж - головні дороги. Все інше - набудовані в хаотичному порядку будиночки. Тому пошук хостелу Fauzi Azar Inn зайняв години півтори і додав гострих відчуттів при підйомі на машині вузькою вуличкою на гору під кутом градусів в 60 і спуску з неї із зустрічними машинами і натовпом місцевих, для яких подібні видовища - традиційна розвага. Але всі моральні втрати були компенсовані пішою частиною дороги вузькими кам'яними провулочками, яким на вигляд мінімум пара століть, і самим хостелом, який міститься в такому ж будинку. Кімната на другому поверсі - величенна заввишки метрів 6, простора, а вхід в неї - з балкона, на який виходять обидва віконця і на якому серед квітів і дерев в горщиках стоять плетені диванчик і стільчики. Сидячи в них пізнім вечором, дивлячись на місяць в темному небі і слухаючи вечірню молитву мулли з Білої мечеті, що поряд, відчуваєш себе в одій з арабських казок...
Таке враження, що в цій країні ніколи вночі ніхто не спить: ні в великих, ні в маленьких містах, ні в арабських кварталах, ні в єврейських. Закриваються магазини і базари, але продовжують працювати кав'ярні і заклади з шаурмою і фалафелями, а по вулиці так само ходять люди. Але можна знайти і безлюдну вуличку, як, наприклад, оця біля церкви Благовіщення.