Мірамаре і море

Оскільки обидві їдальні ICTP закриті в неділю, снідати довелось яблуками і апельсинами, після чого ми вирушили знову в парк Мірамаре. Сьогодні в лебединому озері з’явились птахи, правда, не лебеді, а мої родичі - качечки, і зовсім не птахи - черепашки.
	Вони так красиво купались разом: качечки влаштовували синхронне плавання, до якого намагалась прилаштуватись черепашка, хлюпались, навіть намагались читати каченячий реп. Отже, мій другий відеорепортаж - про каченяче плавання з черепахами.
А ось і замок Мірамаре із середини. Побудований він був в середині XIX століття ерцгерцогом Фердинантом Максиміліаном Габсбурзьким для себе і своєї прекрасної (принаймні судячи з портретів на стінах) дружини Шарлотти Бельгійської. Проект замку належить австрійському архітектору Карлу Юнкеру, на честь якого названа невеличка вуличка, якою можна спуститись з верхньої частини ICTP в нижню до моря в Гріньяно. Фердинант був моряком, тому його спальня і ще одна кімната зроблені в стилі кают на кораблі. А ще, як це було модно в ті часи, дві кімнати оформлені в східному стилі - одна в японському, друга - в
китайському. Не дуже розумію, навіщо всього двом людям такий великий будинок, та ще й з таким розкішним інтер’єром, але, напевно, жити в ньому було добре в свій час, особливо цікаво було дивитись на заходи сонця над морем з балкону. Ну а нам з Курчам і в хостелі
непогано живеться. Все одно море поряд, і теплим недільним днем завжди можна вмостити свій синтипон вигріватись на тепле каміння, поки там знизу хлюпощуть і розбиваються хвилі .