Скандинавія. День 2. Осло - Рейк’явік - Скогар

Ранок в Осло був сонячним і місто виглядало більш радісним, але все таким самим маленьким, хоча йому через 36 років буде вже тисяча літ: куди не піди - все одно прийдеш на набережну або до будинку мерії - Rådhus. Будинок опери зі скла і білого мармуру сліпив очі своєю білосніжністю, піднімаючись над водою ніби космічний корабель майбутнього. Великі багатоповерхові теплоходи кликали до нових пригод і, сидячи на березі, замріявся я про новий чемодан для мандрів.

Але пора прощатись з Норвегією і, в обід, пройшовши реєстрацію і насолодившись бельгійськими вафлями з чаєм йдемо на посадку в літак. Власне саме тут і почались ісландські пригоди: з технічних причин літак навіть з Ісландії не міг вилетіли декілька годин. Щастя прийшло лише о 21.20 у вигляді літака іншої компанії, який підняв нас із сірого вечірнього аеропорту Осло в яскравоблакитне небо із сяючим сонцем, від чого в малому синтипоновому животі плюхалось і наростало відчуття того, що ти десь близько до краю планети, тобто до північного плюсу, ну або хоча б до північного полярного кола. А коли при зниженні літака десь внизу забіліли хмари пару, що виривались прямо із землі, стало зрозуміло: це особливий острів і справжні пригоди ще попереду.
Взявши велику машину, вирушаємо з аеропорту в першу точку призначення - Скогар, що знаходиться на півдні Ісландії. За вікном залишається дивовижний захід Сонця в Рейк'явіку десь за Атлантикою. На годиннику майже 12-та ночі, а схід Сонця лише через три години.

Весела країна, тут є автомобільні номери не тільки з іменами, але і кумедними словами і справжніми ведмедиками, от би мій портрет хто на автомобільний номер... Шлях в Скогар йде по дорозі номер 1, вона ж головна або кільцева (наколо всього острова, тому за 4 години ми вже в Скогарі, де знайшовши врешті решт свою ферму, вкладаємось спати...